Українські техніки вишивання

 Хрестик – одна із найпоширеніших технік вишивання. Краса виробів вишитих таким способом – беззаперечна, проте ця техніка не є автентичною. Сорочки оздоблені таким чином з'явилися на території України в середині XIX століття. Ця вишивка називається брокардівською, рідше «мильною». Техніка поширилася завдяки милу від компанії «Брокар», яке мало обгортку із схемою для вишивання хрестиком. Поступово техніка ставала все популярнішою і картинки для вишивання видавали як додатки до журналів «Нива», «Вестник моды», «Родина» та ін. Найчастіше це були псевдонародні мотиви перероблені професійними художниками.

Орнаменти, які поширювалися завдяки брокардівській вишивці не були чисто народними. У мистецьких колах термін «брокар» має значення антихудожнього, бозбавленого глибоких народних традицій. Дослідники вважали брокардівську вишивку  грубою, еклектичною, позбавленою хорошого смаку.

У цій статті ми розглянемо українські автентичні техніки вишивання. Вони мають високу мистецьку цінність і є суто народними. Крім того оберегами можуть бути лише сорочки які вишиті автентичними техніками.

Техніка «виколювання», або «солов'їні вічка». Цей шов самостійно не застосовується, а входить як складова частина у великі композиції поряд з іншими швами, як-от: «лічильна гладь», «зерновий вивід». Шов «виколювання» являє собою квадратик з дірочкою посередині. Стібки, якими обкидають дірочку, роблять різної довжини по одній нитці тканини. Щоб мати правильний квадратик з дірочкою посередині, беруть парну кількість ниток для кожної сторони квадратика. Під час вишивання стібки треба стягувати, щоб утворилася дірочка.

Техніка «лиштва». Вишиваючи «лиштвою», стібки кладуть паралельно ниткам тканини — основи та утоку. Кожний стібок віддалений від попереднього на одну нитку тканини. Робочу нитку після утворення стібка повертають назад, а голку вколюють поруч із прокладеним стібком, пропустивши одну нитку тканини. Рисунок формується з обох боків тканини.

Техніка «набірування» поширене як різновид лічильної прямої гладі. Цим швом виконують геометричні узори. Нитки — найрізноманітніші: білі, червоні, чорні, жовті, сині. Техніка «набірування» досить проста: довжина кожного стібка в узорі дорівнює парній кількості ниток тканини — 4, 6, 8, 10. Кожний наступний стібок починають від середини попереднього й на одну нитку вище чи нижче.

Техніка «уперед голкою». При цій техніці робочу нитку закріплюють на голку набирають з-4 нитки тканини і таку ж кількість залишають під голкою. Після першого стібка роблять наступний. Виконавши шов нитку закріплюють під настилом вишивки. Шов виконують справа на ліво.

Техніка «стебнування». Її застосовують майже у кожному виді вишивки і найчастіше вишивають стебла квітів і рослин – звідси і назва. При цій техніці закріплюють нитку, відраховують вправо 6 ниток, вколюють голку у тканину, набирають 3 нитки вліво і виколюють. Від проколу вправо знову відраховують 6 ниток і виконують 2 стібки.

Це окремі техніки, якими вишивали українці. Вони значно складніші, ніж вишивання хрестиком і мають вищу мистецьку цінність. Проте результат вартуватиме затрачених зусиль. Вишиванка вишита такими техніками матиме прекрасні естетичні і оберегові властивості.

Для вишивання Вам знадобиться гарний настрій і звичайно ж  необхідні матеріали. Їх у м. Львів можна придбати у мережі магазинів «Світ Льону». Тут представлені тканини для вишивання із натуральних матеріалів, нитки від провідних виробників, схеми для вишивання та інші необхідні матеріали. Творіть у своє задоволення разом зі «Світом Льону»!